Природознавство

                                  План – конспект уроку з природознавства. 2 клас.

Тема:   Тип уроку:	Весняні дивинки у нашому парку. екскурсія.
Мета:	ознайомити учнів з ознаками пізньої весни; вчити спостерігати різні явища і зміни у природі та з’ясовувати причини цих змін, розвивати і спрямовувати увагу, мислення, вміння спостерігати, бачити і сприймати красу навколишнього світу, пробуджувати естетичні почуття, захопленість красою природи.
Місце проведення:		сільський парк.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Вступна бесіда.

-Діти, сьогодні ми проведемо урок мислення серед природи. Місце проведення уроку – наш сільський парк, який ви любите в різні пори року.

Наше завдання:  провести спостереження за змінами в природі пізньої весни та з’ясувати причини цих змін.

Дорога до парку (звертаємо  увагу на стан неба, форму хмар, на рослини, які зустрічаються по дорозі).

Зупинка 1.  Галявина перед парком.

-Діти, як потрібно поводитись в лісі чи в парку навесні?

-Чому не слід руйнувати мурашники?

-Чи можна ламати гілки дерев?

-А зривати квіти-первоцвіти?

Відгадайте загадки:

1.     Де вона проходить – Там травиця сходить, Квіти розцвітають, Солов’ї співають.

2.     У лісах струмки пустила, Землю травами встелила. Перші квіти принесла. Чарівна моя   (весна).

-Отже,  ми з вами прийшли в царство весни.

-Яка вона? (Чарівна, гарна, весела, зелена, запашна).

-Чому запашна? (Бо зацвіли квіти, дерева).

Весна приносить із собою не тільки довгоочікуване тепло, вона приносить радість і надію, надію на краще. Весна – прекрасна царівна у зеленому вбранні та віночку ніжних квітів.

         Ще Леся Українка писала:

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла.

Люди, які не вміють та не хочуть бачити красу навколишнього світу, втрачають багато. Яке ж це щастя – вдихнути у лісі свіже повітря, дослухатися до співу пташок, дивитися на тендітні квіточки!

-Давайте  пройдемо далі. Придивіться, які листочки на деревах.

Зупинка 2. Біля ясена і дуба.

-Як ви гадаєте, з якою порою року може ненадовго зустрітися пізня весна?

    (З літом).

-Коли це буває? (В кінці травня; температура повітря може бути до  + 25⁰).

-Зверніть увагу на дерево, що росте одиноко на галявині. Воно ніби говорить: «Я – дерево-красень, зовуть мене…»  (Ясен). Його освітило сонячне проміння, і він аж засяяв.

-Це листяне дерево. Листочки у нього, ніби просвічуються. Дуже багато існує видів ясена в природі – близько 60. Найбільший – це білий ясен.

-Яка крона ясена?  (Кругла і дуже красива).

-А як називається дерево, яке росте неподалік?  (Дуб). 

-Як ви дізналися, що це дуб? (Листочки з вирізами).

-Листочки дуба шепочуть пісню кожної пори року, навіть взимку деякі з них залишаються і шелестять на вітрі. Дуб у багатьох народів вважається найкрасивішим деревом, до нього ставилися з пошаною і любов’ю.

-Який стовбур у дуба? (Товстий, з великими гілками).

-З давніх-давен у слов’ян зберігся звичай садити дубок при народженні дитини.

Зупинка 3.  Біля березової алеї.

Загадка.

Має плаття зелененьке,

Гнучкі, ніжні віти.

Білу кору, стан тоненький,

Як я звуся, діти?  (Берізка).

-Діти, берізки хочуть, щоб ви підійшли до них і обняли за стовбур. Деревця віддають свою  енергію, додають вам сил (Учні розбіглися по алеї, стоять, обнявши стовбур берези  2 – 3 хвилини).

-Що нагадують віти берези?  (Кіски у дівчаток).

-Потрібно частіше і довше гуляти у березовому парку, бо тут повітря чисте, так як береза здатна вбивати всі мікроби.

-А чим  берізка відрізняється від інших дерев? (Білою корою, її ще називають білокорою красунею).

Загадка.

В білому сарафані

Стала на галявині.

Летіли синички –

Сіли на косички.  (Береза).

Зупинка 4.  Біля мурашника.

-Діти, мурашник ожив!

-Кого називають санітарами лісу? (Рудих мурашок, бо вони знищують безліч шкідливих комах).

Спостереження за поведінкою мурашок біля мурашника:

-Чому вони будують своє житло з південного боку стовбурів дерев?

-Чому в народі кажуть: «Працьовитий, як мураха»?.

-Кожна мураха в мурашнику має свою роботу. Одні шукають їжу поблизу мурашника, другі цю їжу тягнуть «додому». Треті стежать за мурашником – будують  його, чистять. Четверті «пасуть» попелиць. П’яті захищають сім’ю від ворогів. Шості піклуються про «молодь» - личинок та лялечок. Сьомі доглядають за маткою.

Зупинка 5.  На галявині.

-Діти, зробимо зупинку на цій невеликій галявині. Давайте пригадаємо, на які групи поділяються рослини. (Дерева, кущі, трави).

-Ми вже спостерігали за деревами і кущами. Зверніть увагу на трав’янисті рослини.

-Як  вони виглядають у травні? (Зелені, соковиті, веселі, запашні).

-Які лікарські рослини є в нашому парку? (Чистотіл, подорожник, звіробій).

-Чому ці рослини називаються лікарськими?  (Бо вони лікують людей від різних хвороб).

-Світ рослин – найбільше диво природи, царство краси і наше цілюще багатство. З глибокої старовини людина використовувала рослини для полегшення своїх недуг. Багато рецептів сучасна медицина удосконалила і з успіхом використовує.

ІІІ. Бесіда за матеріалом спостереження.

-Які ж весняні дивинки у парку ми побачили?

-Чому потрібно тихо розмовляти у весняному парку?

-Що вам найбільше запам’яталося під час екскурсії?

-Голоси яких птахів ви почули в парку? У кого найгучніший голос?

ІV.Підсумок уроку.

-А на прощання хочу вам сказати:

Дерева, квіти, звірі та птахи

Не завжди вміють  добре захищатись.

Якщо же будуть знищені вони,

Ми на планеті лишимось самі.

-Ось і настав час повертатися. І сонечко своїм промінчиком показує нам дорогу до школи. Подорож наша закінчується.

V. Повідомлення  домашнього завдання.

Скласти казку, оповідання, вірш або загадку про побачене під час екскурсії.

VІ. Хвилинка календаря.

-Який сьогодні день?

-Яка температура повітря?

-Подивіться на небо. Яке воно сьогодні?

-Чи були опади, коли ви йшли до школи?

-Погляньте у вікно і визначте за гілками дерев, чи є вітер.

-Які зміни відбулися в житті ролин?

-Запишіть свої спостереження у зошиті.

- Отже, сьогодні 15 березня, на дворі весна, небо ясне, температура  +15°С, трава зеленіє, зявляється лисття на деревах.

                    План - конспекту уроку з природознавства. 2 клас.

Тема. Термометр.

Тип уроку: предметний.

Мета: сформувати поняття термометр; виробляти уявлення про влас­тивості рідин розширюватися під час нагрівання та стискуватися під час охолодження, вміння користуватися термометром (визначати, записува­ти і читати його показники),цілеспрямовано сприймати (спостерігати) перебіг і результати дослідів, доводити власну думку; виховувати зосере­дженість та уважність під час виконання практичної роботи.

Обладнання: термометри (кімнатний, зовнішній, медичний, водяний), роздаткові моделі термометрів на кожну парту, склянки із зафарбованою, гаря­чою та холодною водою (одного об'єму).

                                                   Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Хвилинка календаря.

-Який сьогодні день?

-Яка температура повітря?

-Подивіться на небо. Яке воно сьогодні?

-Чи були опади, коли ви йшли до школи?

-Погляньте у вікно і визначте за гілками дерев, чи є вітер.

-Які зміни відбулися в житті ролин?

-Запишіть свої спостереження у зошиті.

 Отже, сьогодні 11 листопада, на дворі осінь, небо ясне, температура  +7°С, трава пожовкла, суха, листя опало.

ІІІ. Актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань і вмінь учнів.

-Подумайте над питанням: Сонце віддає тепло всім предметам Землі. Це теплова енергія Сонця. Скажіть, чи однаково нагріваються предмети? Від чого це залежить? Чи має значення, як  нагрівся предмет? Як визначити, чи досить нагрівається предмет, тіло?

-Так, за допомогою приладу — термометра. Чи важливо знати температуру тіла, повітря, води? Чому?

ІV. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми, мети і завдань уроку.

-Щоб дізнатись тему нашого сьогоднішнього уроку нам необхідно відгадати ребус.

Завдання уроку:

1)    Дізнатись що таке термометр.

2)    Навчити розрізняти види термометрів.

3)    Навчитись користуватись термометрами.

V. Сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу.

1. Розповідь вчителя.

-Це термоскоп. У трубочці крапельки рідини. Я доторкаюсь рукою до колби. Що сталося з крапельками рідини? Чому? Так, рука тепла і вона передала тепло рідині. Отже, рідина від нагрівання розширилась — займає більше місця. А тепер прикладемо до колби клаптик тканини, змочений холодною водою. Що сталося з крапельками?

2. Проведення досліду.

-У цій скляній трубочці зафарбована вода, а в склянці — холодна вода. Помітимо рівень, до якого піднялася зафарбована вода. А тепер вставимо трубочку в холодну воду. Слідкуйте, що відбулося? Вода опустилася.

Помітимо рівень. А тепер трубочку вставимо в гарячу воду. Що ви помітили?

-Отже, робимо висновок: що відбувається з рідиною при охолодженні, нагріванні?

При нагріванні рідина розширюється, а при охолодженні — стискається.

На цій властивості і працюють термометри.

3. Демонстрація різних видів термометрів.

Ось термометри. Чим вони схожі? Чим відрізняються? Як були створені термометри?

Це надвірний термометр, ним вимірюємо температуру повітря надворі. В кульці міститься зафарбований спирт або ртуть, це скляна трубочка, по якій, залежно від температури повітря, рухається зафарбована ртуть чи спирт. А це шкала.

Цельсій — це прізвище шведського вченого, що придумав цей прилад, на якому записані градуси. Як розміщені ці градуси?

• 0° — це температура плавлення снігу, льоду;

• 100° — це температура кипіння води.

Відстань між 0° і 100° розділена на 100 поділок,

кожна з яких відповідає 1 градусу Цельсія (С).

Порівняйте всі чотири термометри. Чим схожі? Чим відрізняються?

Фізкультхвилинка

Використовуючи віршик, будемо робити вправи.

Ми берізки і кленці,

В нас тоненькі стовбурці.

Ми в стрункі стаєм рядки,

Виправляємо гілки.

Ледь зіп’явшись з корінців,

Дістаєм до промінців.

Ми стискаєм їх вогонь

В зелені своїх долонь.

Хилять свіжі вітерці

 Вліво, вправо стовбурці,

Ще й верхівки кожен ряд

Нахиля вперед, назад.

VII. Осмислення і узагальнення та систематизація знань учнів.

1. Робота в групах.

Завдання 1. Який це термометр? Як він побудований, чим він схожий на інші, а чим відрізняється?

Будемо вчитися користуватися термометром. Перед вами модель надвірного термометра, яким вимірюється температура повітря. Працюємо в групах. Покажіть на термометрах:

• 0°,—10°, +2°,—30°, +28°.

• 5° тепла, 8° холоду.

 Завданя 2. Дати відповідь на запитання.

1. Що відбувається з рідиною при нагріванні, охолодженні?

2. Де використана ця властивість рідини?

3. Будова термометра.

4. Які є термометри?

5. Чому важливо знати температуру тіла?

6. Яка нормальна температура нашого тіла?

7. Покажіть, а це яка температура?

Завдання 3. Диференційовані завдання для роботи в групах.

1 гр. (с.)

1) Чому в термометрах використовують ртуть?

2) Як поводитись з ртуттю? Чому?

2 гр. (с.)

1) Хто винайшов цей прилад?

2) Будова термометра.

3 гр. (с.)

1) Чим схожі всі термометри?

2) Чим вони відрізняються?

4 гр. (сл.)

Покажіть:

0°; +6° -18°; 5° холоду; 8° тепла;

5 гр. (сл.)

+50°; -6° 0°; 2° тепла; 8° холоду.

VII. Підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання

Діти, ви сьогодні всі молодці, дуже добре справлялись із завданнями.

Вам сподобався урок?

Д\з в підручниу ст.. 21 -24.

 План – конспект уроку природознавства. 2 клас.

Тема: Природа восени.

Тип уроку : узагальнювальний урок.

Мета: розширити та уточнити знання про осінь; вчити спостерігати за змінами, які відбуваються в природі восени; виховувати любов та бережливе ставлення до природи.

Обладнання: таблиці, ілюстрації (осінь у парку, у лісі, на городі), осінні листочки, овочі та фрукти – дари осені, малюнки дітей, таблиця «Зимуючі птахи».

Хід уроку.

І. Організація класу.

Холодно зараз в лісах і в лугах,

Холодно зайчикам, лискам, птахам.

Тепло і затишно в класі у нас,                                                                        Доброго ранку, вітаю я вас!

ІІ. Повідомлення теми та мети, завдань урок та мотивація навчальної діяльності.

-         Діти сьогодні ми пригадаємо все що вивчали про осінь.

Завдання:

1.     Пригадати ознаки осені.

2.     Уточнити як тварини готуються до зими.

3.     Складати ланцюги живлення.

ІІІ. Відтворення і узагальнення понять  і засвоєння відповідної  їм системи знань.

 1. Робота над кросвордом.

-         Давайте зараз пригадаємо що ми вивчали.

           ДОЩ

        ЛИСТОК
           ВІТЕР
  ТУМАН

ЖОЛУДЬ

1.     Як летів – блискотів.

          Як упав – землею став. (Дощ)

2.     Рудий Микола впав у ставок,

Сам не потонув і води не ковтнув. (Листок).

3.     Хоч безкрилий, а літає,
Безголосий – свище.
Хоч безрукий, а буває,
Груші з дерева збиває,
Навіть часом вириває
Сосни з коренищем.
А як втомиться – впаде
І нема його ніде.   (Вітер)

     4.  Вночі на лузі –
          Гляньте ви!
          Сивко пасеться
          Без трави.  (Туман)

     5.  Він на дубі виростає, шапочку гарненьку має.

          З дуба в землю упаде і навесну проросте. (Жолудь)

- Осінь хазяйнує скрізь, куди не поглянь. Прибрала золотом сади, парки, ліси, струшує додолу жовте, багряне листя. Дивишся і милуєшся: чарівниця пофарбувала усе навколо в червоні й жовті, багряні й мідні кольори!

2. Фронтальна бесіда.

-Осінь – загадкова та чарівна пора. Вона може бути веселою та яскравою, коли все навкруги освітлено сонцем, коли тебе оточують дерева, на яких листя немов розмальоване. Через деякий час осінь стає замріяною та сумною – йде дощ і день здається вічністю, а потім стає зовсім холодно. І складається враження, що в такі дні осінь прощається з нами, уступаючи місце величній зимі.

-За народним переказом, Осінь – старша дочка Зими. Вона останньою залишила батьківський дім і стала на Землі четвертою порою року. Посилаючи Осінь на Землю, Сонце сказало їй: «Збирай все моє багатство. Я віддаю тобі все своє золото. Будь щедрою, і люди полюблять тебе.» І Осінь, як ви бачите, виконує наказ Сонця і щороку дарує нам щедрі дарунки, чарує нас своїм осіннім золотом.

-Які осінні місяці ви знаєте?

- Як змінюється температура повітря восени порівняно з літом?

 -Що стає з листям на деревах восени?

 -Які ще зміни в природі ви можете назвати?

-Які основні зміни в живій природі відбуваються восени?

- Назвіть основні ознаки осені.

- Чому жовтень так назвали?

- Урожай яких рослин збирають восени?

- Які зв'язки існують між нехивою і живою природою?

- Як пов'язані рослини, рослиноїдні та хижі тварини?

3. Гра «Продовж ланцюг живлення».

Морква, заєць….

Сіно, козуля….

Соковита травичка, олень….

Зерно, миша…

4.Сомостійна робота в парах.

Скласти ланцюг живлення, які склалися в осінньому лісі між:

А) зайця, осикою і вовком;

Б) лисицею, дубом і мишею;

В) куницею, білкою, ліщиною;

Г) мурашкою, кленом, їжаком;

Фізхвилинка

Ось малесенькі краплинки

Пострибали по стежинках.

Хмароньки збираються,

Дощик починається.

Вітерець ураз примчав  

І зробив чимало справ:

Хмарки в небі розігнав

І листочки позривав,

Їх підкинув в вишину

Й полетів у далину.  

4.Робота з таблицею.

-Поговоримо про зимуючих птахів, пригадаємо умови життя тварин взимку.

З'ясуємо, чим можна допомогти тваринам взимку.

Як почувають себе зимуючі птахи? Чому пташки взимку не співають, ми не чуємо їхнього веселого щебету?

Сіренький, моторний на соняшник сів,

Надзьобався добре й далі полетів.

(Горобчик.)

— В сильні морози птахам треба більше корму, щоб не замерзнути. Але вони його не знаходять. У пошуках їжі птахи прилітають ближче до людської оселі. На подвір'ї можна побачити горобчиків, які стрибають по снігу. Вони настовбурчились, розпушились, стали схожі на м'ячики, стрибають, крихти підбирають.

Тут же ворони гуляють перевальцем, між ними метушаться галки — так, дивись, щось їстівне й знайдуть.

У селі взимку біля оселі не тільки цих пташок можна побачити. Сюди і синиці, і сороки прилітають. Голодно взимку їм у лісі.

 Таблиця «Зимуючі птахи».

— Назвіть птахів, зображених на таблиці.

— Яких ви ще знаєте зимуючих птахів?

ІV. Підсумок уроку.

-Діти сьогодні на уроці ми пригадали з вами про оснь, якою вона буває.

-Вам сподобався урок?

-Чому?

V. Повідомлення домашнього завдання.

Намалювати малюнок до теми «Осінь в моєму селі»

Куточок живої природи.

Фікус одна з найпоширеніших кімнатних рослин.

Не дивлячись на велике розмаїття форм, всі фікуси мають однакові вимоги до утримання:

• необхідно берегти вазон від протягів;
• надмірне зволоження ґрунту може привести до загнивання корінців і основи стовбуру;
• необхідно захищати рослину від прямого сонця (деякі фікуси більш світлолюбиві і переносять пряме сонце, але мають потребу в легкому притіненні).
• Фікуси дуже світлолюбні, особливо мають потребу у світлі рослина взимку, тому горщики з рослинами розміщюють ближче до вікна. При недоліку освітлення взимку можуть утворитися скривлені слабкі паростки і деформовані пелюстки.

Фікуси розмножуються черешками. З паростка можна одержати стільки черешків, скільки на ньому листків. Черешок для розмноження повинен складатися з одного листка з неушкодженим вічком і половини нижнього міжвузлля без вічка. Після зрізання черешка його опускають у теплу воду для припинення виділення молочного соку. Для кращого вкорінення внизу черешка роблять розріз або розщеп (у черешка із твердою деревиною хрестоподібно, у черешка з м'якою деревиною один надріз). Черешки краще вкорінювати із ґрунтовим підігрівом і вкривши черешок поліетиленовим пакетом.

Для всіх фікусів найкраще підійде така ґрунтова суміш - 2 частини листової, 1 частину торф'яної землі і 1 частину перегною. Фікуси не люблять коли їх саджають у посуд значно більший, ніж їхня коренева система, тому пересаджують їх тоді, коли приблизно коріння заповнять весь горщик або діжку. При цьому ростуть досить швидко, отже, ґрунт при пересадженні повинен бути живильний, крім того, навесні і влітку здійснюють удобрювальні підгодівлі (добре реагують на підгодівлю органічними добривами, добре підійде для цього перепрілий коров'ячий гній або магазинне добриво). Старі екземпляри великих фікусів пересаджують дуже рідко - через 5-6 років. Але щорічно можна заміняти верхній шар землі на новий. Так само варто замінити верхній шар землі, якщо на ньому з'явилася біла кориця- сольовий наліт.

Догляд за Алоє.

Місце розташування: всі види алоє – світлолюбні рослини. Їм звичайно відводять найбільш сонячні місця на підвіконнях. Добре ростуть на Західних і Східних вікнах. Біля південного вікна, у найбільш жаркі години влітку, знадобиться притінення від прямих сонячних променів.

Температура: алоє - досить невибаглива до умов вирощування рослина. Спеціальний мікроклімат для нього створювати не потрібно. Узимку період спокою при 10-15°C, але може зимувати й при кімнатній температурі.

Полив: алоє варто поливати 1-2 рази в тиждень із весни до середини осені, даючи просохнути земляному покриву між поливами, у зимовий період поливають 1-2 рази на місяць м'якою водою. Якщо в приміщенні занадто сухе повітря, полив не зменшують, але уважно стежать за тим, щоб вода в піддоні не застоювалася.

Вологість повітря: легко переносить сухість повітря, зате необхідне свіже повітря – улітку приміщення варто провітрювати.

Підгодівля: у період активного росту із квітня по вересень варто удобрювати алоє 1 раз на місяць слабким розчином мінерального добрива або добривом для кактусів і сукулентів. Узимку, у період спокою, рослину не підживляють.

Пересадження: молоді алоє пересаджують щорічно, дорослі – через 2-3 роки по необхідності. Рекомендується земляна суміш із дернової землі, листяної землі, перегною і піску (2:1:1:1) з додаванням крихт червоної цегли і деревного вугілля. Всі види алоє також можна вирощувати на гідропоніці.

Розмноження: алоє можна розмножувати декількома способами: прикореневими пагонами, верхівковими й стеблевими черешками, а також насінням. Після того як черешки відрізані, зрізи необхідно підсушити протягом 1-2 днів і потім припудрити товченим вугіллям. Садять прикореневі пагони і черешки в субстрат з піску й торфу (1:1), заглиблюючи їх на 1 см. Черешки не обприскують, не накривають скляною банкою і досить рідко поливають. Як тільки вони вкореняться, полив збільшують. Також можна розмножувати купленим насінням у квітні при температурі 22-24°C.

Шкідники: рідко уражається хворобами і шкідниками, але іноді на алоє можуть оселитися щитівки. Позбутися від шкідників допоможе кашка часнику і мила з додаванням води, якою час від часу треба протирати листки.

Вирощування алоє - це заняття нескладне і рідко поєднане з непереборними труднощами. Досить дотримуватися загальних рекомендацій по вирощуванню сукулентних рослин, щоб успішно культивувати переважну більшість представників роду.

Догляд за колеусом

Місце розташування: незважаючи на тропічне походження, колеус можна з успіхом культивувати в кімнатах на сонячних вікнах, це забезпечить їм інтенсивне забарвлення. І тільки на південному вікні влітку, опівдні, його слвд злегка притінити. В осінньо-зимовий період через недолік світла листя втрачає колишню яскравість, іноді навіть обпадає, стебла оголюються і витягаються, і рослина отримує досить непривабливий вигляд.

Температура: оптимальна температура повітря під час вегетаційного періоду близько 16-22°C; допускається підвищена температура повітря, аби тільки була забезпечена відповідна вологість. Влітку в південних районах їх можна виносити на свіже повітря і висаджувати у квітники. Взимку, у зв'язку зі зменшенням кількості світла, необхідно забезпечити рослині прохолодне утримування ( близько 15-18°С). При більш низькій температурі рослина може скинути листя, загнити, що приведе до їх загибелі.

Полив: у період активного росту колеус поливають регулярно і досить рясно, не допускаючи застою води в піддоні. Взимку, при прохолодному утримуванні, кропива перебуває в стані відносного спокою і майже не росте. У цей час їх поливають помірковано, але не треба допускати пересихання земляної грудки.

Вологість повітря: у весняно-літній період колеуси сприятливо озиваються на високу вологість повітря. Тому що вони родом із тропіків, їх слід частіше обприскувати, краще м'якою дощовою водою або відстояною кілька днів водопровідною. Взимку при вмісті в прохолодному приміщенні рослину не обприскують.

Підгодівля: для кращого росту колеуси підгодовують органічними або мінеральними добривами, особливо азотними. Навесні і влітку підгодівлю здійснюють щотижня, в осінньо-зимовий період або не підгодовують зовсім, або не частіше 1 раза в 3-4 тижні наполовину розведеним розчином.

Пересадження: з настанням весни рослину пересаджують у земляну суміш з дернової і листової землі, перегною, торфу і піску, взятих у рівних частинах. Горщик необхідно взяти трохи більший ніж попередній. При цьому слід значно обрізати, вилучивши всі голі пагони, що витягнулися. Це стимулює появу молодих стебел, і рослина придбає колишній пишний вигляд.

Часто квіткарі-аматори вирощують колеуси як однорічні рослини, не залишаючи їх на наступний сезон, а навесні саджають заново. Черешки дуже легко вкорінюються і швидко розростаються, тому краще щовесни обновляти ці рослини.

Розмноження: колеус дуже легко розмножується як черешками, так і насінням. При вегетативному розмноженні нові рослини повністю зберігають зовнішню подібність із материнськими. Живцюють їх навесні (у березні-квітні). Для цього відламують молоді пагони і поміщають у склянку з водою або у вологий пісок. Уже через тиждень з'являються корінці, які швидко ростуть. Вкорінені черешки висаджують в 9-сантиметрові горщики, або в контейнери по кілька штук, або у відкритий ґрунт, на постійне місце посадки. Молоді рослини прищипують, після чого виростає багато бічних пагонів.

При розмноженні насінням нові рослини можуть сильно відрізнятися від батьківських. У лютому-березні насіння висівають у ящики для розсади, підтримують їх у вологому стані і утримують у приміщенні, що обігрівається, при температурі°20-22 C. Підрослі сіянці пересаджують поодинці в стаканчики. Через 5-6 тижнів їх перевалюють в 9-сантиметрові горщики або в контейнери по кілька штук. Молоді рослини треба прищипувати, щоб вони краще кущувалися. У південних областях насіння сіяють відразу у відкритий ґрунт, де вони проростають при температурі 14-16°С.

Шкідники: кольорова кропива найчастіше уражається попелицею і павутинним кліщиком. Ці паразити прекрасно себе почувають і швидко розмножуються в теплих і сухих умовах. Вони живуть колоніями на нижній стороні листків і на молодих пагонах, висмоктуючи сік рослини. Спостерігається загальне пригнічення рослини: листки знебарвлюються, деформуються, всихаються і обпадають. На виділеннях паразитів поселяється сажистий гриб. Необхідно вилучити ушкоджені частини рослини. Обробити рослину актеліком, карбофосом або метатіоном.

Догляд за Традесканцією (Зебріною)

Місце розташування: форми з яскравим забарвлення листочків віддають перевагу сонячним вікнам, але влітку потрібно притіняти від полуденних пекучих променів. При слабкому освітленні малюнок блідне, рослина витягується. Оптимальне розміщення - вікна із західною або східною орієнтацією. На вікнах з південною орієнтацією створюють розсіяне світло напівпрозорою тканиною або папером (марля, тюль, калька). В осінньо-зимовий період рослина можне переносити сонячні промені, тому його розміщають у найбільш освітленому місці.

Температура: традесканцію без особливих проблем можна вирощувати у звичайних кімнатних умовах, створення якого-небудь особливого температурного режиму не потрібно. Влітку традесканцію з успіхом можна використовувати для оформлення відкритих балконів і терас. Взимку рослина витримує зниження температури до 14°.

Полив: рослина вимагає рівномірного поливу, у літній період ґрунт повинен завжди бути вологий, зайву воду з піддона необхідно зливати. Якщо температура в кімнаті понизилася, поливи скорочують, інакше коріння загнеє. Пустельним видам між поливами корисне легке підсушування грудки землі. Полив роблять м'якою добре вистояною водою.

Вологість повітря: за винятком пустельних видів традесканція добре відзиватись на підвищену вологість повітря, час від часу обприскуйте листя. Може себе непогано почувати і у звичайних умовах квартир, але потрібне часте провітрювання приміщення.

Підгодівля: у період активного росту (березень-вересень) традесканцію рекомендується підгодовувати 2 рази на місяць комплексним мінеральним добривом. Форми з яскравими листочками часто підгодовувати не слід. Пізньою осінню і взимку рослину не підживлюють.

Пересадження: молоді рослини пересаджують щорічно навесні, далі через 2-3 року. Хоча звичайно, рослину обновляють кожні 3-5 років, тому що воно починає скидати листя біля основи. Навесні підріжте або прищипуйте занадто довгі гілки, щоб домогтися кращого розгалуження. Зрізані або просто обламані частини пагонів можна використовувати як черешки. До ґрунту традесканція невимоглива, добре росте у звичайному квітковому субстраті. Його можна скласти і самому (листова, дернова, перегнійна земля і пісок у співвідношенні 2:1:1:1).

Якщо рослини давно не пересаджували, не підрізали і вони розвили непропорційно багато пагонів, коріння могло не впоратися з подачею води і живильних речовин. У старих рослин коріння легко гинуло від пересушування і перезволоження, тоді нижня частина пагона відмирає, і з кашпо звисають пагони, що не мають коріння. Починається всихання листків, і рослина втрачає декоративність. У цьому випадку рекомендується живцювання рослини.

Розмноження: насінням або поділом великих рослин, але звичайний і досить дієвий спосіб – живцювання. Він настільки простий, що вийде навіть у початківців. Черешком може бути шматочок стебла, кортий має не менше як 2-3 листочка. Черешок можна поставити у воду ( для утворення коріння) або відразу ж посадити у звичайну землю або пісок, зануривши у субстрат тільки нижній вузол. З нього виросте коріння. З верхнього вузла розвивається бічний пагін. Для підтримки високої вологості помістіть горщик із черешками в поліетиленовий пакет (хоча це не обов'язково). Укорінення займає кілька днів.

Шкідники: найчастіше на традесканції поселяються щитівки, тлячи і тріпси. Вони поселяються по обидва боки листків, які потім знебарвлюються і відмирають. Попелиця ушкоджує в основному молоді листки і пагони. На виділеннях тлі поселяється сажистий гриб. Заходи боротьби: необхідно регулярно оглядати рослину. Шкідників знімають губкою з мильним розчином. При сильній поразці рослину обробляють інсектицидами: карбофосом, фуфаноном або актеліком (15-20 капель на 1 л води). Проти шкідників особливо ефективний настій часнику.

Аспидистра.

 Сімейство лілейних, її батьківщина — прохолодні, тінисті ліси Східної Азії. В народі її називають дружною сімейкою і чавунним рослиною. Усі ці прізвиська були дані за характерні ознаки аспідістри — невибагливий вдачу, гострі і густі листи. У домашньому квітникарстві вирощують тільки аспидистру високу.

Стебла у аспидистри немає, високі, прямостоячі листи ростуть з повзучого кореневища. Не поспішайте присипати його землею, цього робити не можна — на ньому в зимовий час з’являються дрібні непоказні квіти. Листя мають овальну загострену форму, гладкі, блискучі, темно-зелені, в пазухах є квіткові бруньки, з яких виростає по одній квітці. Розростається аспідістра повільно, за рік з’являється 2-4 нових листа.

У домашньому догляді за аспидистрой немає нічого складного, це дуже невибаглива рослина.

Як доглядати за аспидистрой

Освітлення

Аспідістра — це той квітка, якій не треба багато сонячного кольору. Ви можете розташувати його в будь-якому місці кімнати, головне, що б туди потрапляло хоч трохи світла. Є ряболиста форма аспідістри, їй потрібно трохи більше світла.

Температура

До температури аспідістра невимоглива. Їй підійде і звичайна кімнатна температура, і більш прохолодна. Їй не страшні перепади тепла і холоду, тому її можна довгий час тримати на відкритому або заскленому балконі, до 5-7 градусів тепла. З весни по осінь аспидистру можна залишати саду, в тіні. Вище 25 градусів аспідістра стає некомфортно, у спеку треба постаратися знизити навколо неї температуру повітря — тінню, обприскуванням, розташованим поруч з водоймою або ємністю з водою.

Вологість

При відсутності спеки вологість повітря не важлива для аспідістри. При сильному підвищенні температури рослину слід почати обприскувати.

Полив

В теплу пору року аспідістра потрібен рясний полив, але після невеликої підсушування грунту. Взимку частоту поливу знижують і поливають лише через 2-3 дні після того, як грунт просох. Але не треба допускати повного випаровування вологи з горщика.

При любові до рясного поливу аспідістра боїться перезволоження, її коріння схильні до загнивання. Але при правильній частоті поливу і хорошому субстраті цього не трапиться.

Субстрат

Якщо і є у аспідістри капризи і переваги, то це стосується грунту. Вона любить живильний грунт, без глини, але добре тримає воду. Їй підійде землесуміш з рівних частин дернової землі, перегною і річкового піску. Можна додати ще одну частину листової землі. Перегній або компост в субстрат для аспідістри треба обов’язково додавати, так як він, розкладаючись, збагачує землю необхідне їй для зростання азотом.

Підживлення

Аспідістра любить «поїсти», тому не скупіться на добрива для цього рослини. Підгодовувати квітка треба з березня по листопад, але в перший місяць після пересадки краще утриматися від удобрення грунту. Для підгодівлі використовують як комплексні мінеральні, так і органічні добрива, які вносять разом з поливом раз в два тижні. Якщо ви впевнені, що підібрали аспідістра живильний грунт, то можна скоротити підгодівлі до одного разу на 20-30 днів.

Пересадка

Аспідістра не любить, коли турбують її кореневу систему, вона вкрай погано переносить пересадки. Роблять це по необхідності, коли горщик стає зовсім малий або земля сильно збідніла і засолилась. Пересаджувати аспидистру краще без порушення земляного кома, лише злегка струсів зайву землю. Доросла рослина пересаджують один раз в 3-4 роки,щорічно можна проводити заміну верхнього шару ґрунту, але без пошкодження кореневища. Кращий час для пересадки рання весна.

Оскільки пересадка явище рідкісне, то треба забезпечити хороший дренажний шар, який прослужить довгий час. Для цього треба укласти на дно горщика великий керамзит шаром в 10 сантиметрів, якщо менше, то земля заб’ється в повітряні порожнини раніше терміну, це призведе до поганого відведення води і загнивання коренів.

Горщик при такій особливості рослини краще відразу вибирати досить глибокий і широкий, щоб як можна довше не турбувати аспидистру і щоб об’єм грунту забезпечував її нормальним харчуванням.

Розмноження

Аспідістра в домашніх умовах розмножується поділом куща і листом.

Ділити кущ краще при пересадці, що б поєднати необхідне з корисним. Щоб кущ можна було ділити, аспідістра повинна складатися мінімум з 5-6 листків. Кореневище дуже акуратно очищають від землі і розрізують так, щоб кожна частина листя залишилася з корінцями. Зріз можна присипати товченим вугіллям. Після поділу саджанці рекомендують помістити в тепличку на тиждень.

Розмноження листом набагато більш складний і трудомісткий спосіб. Листки зрізають без стебла, в місці потовщення на пластині. Зріз опускають в ємність з водою, головне при цьому закрити доступ кисню — горло треба заліпити пластиліном, марлею, будь-яким іншим способом. Коли на місці зрізу проклюнуться коріння, лист висаджують у вологий пухнасту грунт і поміщають в теплицю (під банку, під пакет). Якщо зріз листа почав гнити, то його можна обрізати заново і поставити на переукоренение, але тільки в місці потовщення на аркуші, тонка частина коріння не дасть.

В'юн звичайний.

         Тіло подовжене, злегка стисле з боків, вкрите дрібною лускою. Голова невелика, витягнута вперед. Рот звернений донизу й оточений десятьма вусиками, з яких чотири знаходяться на верхній щелепі, два — в кутах рота й чотири — на нижній щелепі. Очі маленькі, розташовані біля самого чола, жовті. Плавці дрібненькі,хвостовий закруглений. Забарвлення залежить від умов проживання. Спина бура, з численними дрібними темними плямами, черевце жовтувате й також плямисте. Посередині тіла розташована широка темна смуга, а вище і нижче неї — по одній вужчій і короткій. Плавці коричневі, спинний і хвостовий — усіяні темними плямами.

          В'юн дуже невибагливий до умов існування й може бути там, де інші риби відсутні. Може дихати зябрами, поверхнею шкіри й за допомогою кишечнику. При нестачі кисню піднімається до поверхні води, захоплює ротом повітря й пропускає його через кишечник, видаючи звук, що нагадує писк. При пересиханні водойми в'юн впадає в сплячку, завдяки чому потреба організму в кисні знижується. При висиханні водоймища він заривається в мул і повертається в воду лише після дощів. У зв'язку з цим в'юна можна зустріти в сильнозамулених озерах, річках, заплавах, де він постійно перебуває біля дна або занурившись до мулу. У таких місцях він зустрічається зграйками. Велику частину дня в'юн виявляє незначну активність і лише з настанням сутінків і вночі виходить на пошуки їжі.

Польова миша (лат. Apodemus agrarius) – невеликий звірок з коричневою або темно-сірої забарвленням спини і сіруватим черевцем. Полівки мають відносно великі вуха, а вздовж спини тягнеться темна смуга. Тіло у миші – до 15 см, а хвіст по довжині такий же, як тіло, або трохи довше.

Майже весь рік полівки харчуються зеленими листками і стеблами, а також насінням диких трав, різноманітними ягодами і зерном в період дозрівання хлібів. Часто в їх раціоні зустрічаються невеликі комахи, личинки і безхребетні тварини.

Протягом року у польових мишей трапляється до чотирьох приплодів, у кожному з яких по п’ять – вісім дитинчат. Тривалість вагітності – 22 дні з перервою між приплоду приблизно два місяці в теплий час. Мишенята народжуються абсолютно безпорадними, голими, сліпими. При цьому вони досить активно ростуть і розвиваються, швидко покриваються пушком, а в десятиденний віці їх важко відрізнити від дорослих особин. Тритижневі мишенята вже самостійно беруть участь в пошуку їжі. Через два з половиною місяці молода польова миша починає розмножуватися.

Черепаха .

Загальна довжина досягає 18—30 см. Голова невелика, шия довга. Карапакс овальної форми з рівними краями і слабо рельєфною поверхнею, утвореної опуклими щитками.

У молодих черепах карапакс оливковий з малюнком з концентричних темних смуг на кожному щитку. З віком зеленуваті тони зникають, панцир зверху стає бурим, темно—коричневим або майже чорним, іноді з жовтуватим малюнком на щитках. Пластрон жовтий з темними плямами. Голова темна з численними поздовжніми жовтуватими смугами. Позаду очі яскраве витягнуте пляма червоного або жовтого кольору.

Полюбляє дрібні озера, ставки з низькими заболоченими берегами. Це некваплива тварина. Харчується безхребетними, молюсками, дрібною рибою, рослинною їжею.

Статева зрілість настає у 6—8 років. Парування починається у лютому. Самиця відкладає до 10 яєць, інколи до 22. Інкубаційний період триває від 103 до 150 діб.

Чиж.

            Маса тіла: 10-14 г, довжина тіла: близько 12 см.
У дорослого самця лоб, тім’я, вуздечка i підборіддя чорні; потилиця i спина зеленкувато-оливкові, з темною строкатістю; боки голови, крім покривних пер вух, горло, воло, груди i поперек жовті; боки тулуба i черево білі, на боках темні риски; зверху на чорних перах крил жовті смуги; центральні стернові пера темно-бурі, інші – жовті, з темно-бурою верхівкою; дзьоб сірувато-бурий, загострений; ноги бурі. Доросла самка тьмяніша; лоб i тім’я оливкові, з темними рисками; вуздечка i підборіддя буруваті; горло, воло i груди білуваті. Молодий птах схожий на дорослу самку.

Гніздиться в Поліссі, Карпатах і Кримських горах. Мігрує i зимує на всій території. Середовище існування: хвойні, рідше мішані ліси, в позагніздовий період також парки, сади.

Може триматися на гілках дерев, повернувшись спиною або головою донизу. Взимку утворює зграї. 3вуки: пісня – тривале щебетання, поклик – дзвінке "чііі-чііі".